Запах, який переносить назад у часі. Коли казан шипів на вогні, кріп рвали прямо з грядки, а вода з озера здавалася чистішою за саме життя. Раки «Смак дитинства» — це класика: варка в великому чавунному котлі з домашніми овочами, ароматним кропом і спеціями, які знали ще наші діди.

Без зайвого. Без модних вивертів. Тільки справжній смак, який пам'ятаєш з дитинства і хочеш передати далі.

🪵 Казан, вогнище, кріп з городу  
🧄 Спеції — не з баночки, а з пам'яті  
🫛 Справжні раки, зварені з душею  

Підходить для великих компаній, довгих розмов і тих, хто вміє цінувати просте, але справжнє.

Оргазмічні. Без прелюдії.
Ти береш у руки гарячого рака. Ломиш. Сік бризкає. Пар піднімається. Ти тягнеш м'ясо — ніжне, щільне, майже провокаційне. Смак — ніби хтось натиснув на потрібні кнопки всередині.

Це не просто їжа. Це кулінарна вульгарність, доведена до мистецтва, яка викликає залежність. Один раз — і ти підсів.

Ласкаво просимо в клуб залежних🤝

Цей рецепт — як поцілунок під кислотним дощем: солодкі, соковиті і зовсім не ті, до яких ти звик. Ми готуємо їх з фірмовою сумішшю спецій, додаємо грушу, апельсин і щедру ложку меду. Виходить ароматний вибух фруктової ніжності на фоні гарячого ракового мʼяса.
Спочатку відчуваєш цитрус, потім спеції, потім — легку солодкість. І все це в одній клешні. Назва говорить сама за себе: Euphoria гарантована.

🍐 Груша
🍊 Апельсин
🍯 Мед
🔮 Спеції, які ми тримаємо в секреті

Легкий пікантний післясмак, соковиті та гучні — як вуличний джаз у Новому Орлеані. Ми кидаємо раків у киплячий бульйон з кукурудзою, часточками апельсина та яблука, щедро підсолоджуємо медом і авторською сумішшю пікантних перців. Виходить гаряча південна вечірка прямо на твоїй тарілці.

Це не просто їжа — це луїзіанський вайб: солодко-гостро, пряно-фруктово, так, що хочеться їсти і голосно сміятися.

🌽 Кукурудза для аромату  
🍊 Апельсин і 🍏 яблуко для соковитої кислинки  
🍯 Мед для балансу  
🌶 Суміш перців, щоб спітніти красиво  

Дико смачно. Чудово поєднується з легким пивом.

Раки Muchachoo — це мексиканське сонце в кожному панцирі! У великому мідному котлі, на відкритому вогні, раки ніжно варяться в духмяній суміші кукурудзи, моркви, зеленого горошку та перцю, під акомпанемент лемонграсу, лайму та щедрої порції авторських спецій. 
Цей рецепт — як танець сальси: яскравий, гострий, з несподіваними поворотами смаку. Легка кислинка цитруса зустрічається з теплом овочевого бульйону, створюючи баланс між свіжістю та насиченістю. 
Muchachoo — це не просто страва, це настрій, це свято під сомбреро!

🧨🍅 Tomato Boom — не просто раки в томатному соці, а вибух на червоному фоні!
Цей рецепт народився як відповідь на слово «просто». А потім — розніс його на друзки.

📞 Передісторія:
Телефонний дзвінок.
– «А ви готуєте просто раків у томатному соку?»
– «Що за питання? Звісно готую!»

А сам думаю: «Що таке просто?🤔 Просто — це нудно. А мені нудно ніколи не було. Якщо вже томат — то в лоб і в саме серце!»

І ось так з першої спроби за 10 хвилин народився Tomato Boom — шостий за рахунком рецепт, який зробив томатний сік не соусом, а головним солістом. 

2025 рік. Tomato Boom важко витиснути з рейтингу ТОП-5 найпопулярніших рецептів. 

📞 Телефонуйте адміністратору і замовляйте свій Boom гастрономічного кайфу!
💥 Він прилетить без дронів, але з ефектом авіації в шлунку.

🧨🍅 Tomato Boom LUX — еволюція, що пахне Італією і звучить, як Vivaldi під соусом
Коли звичайний Boom вже не рве, а хочеться, щоби шкіра з рака спадала, як шовк з плеча. М’яко, розкішно, з присмаком тосканського літа.

🦞 Tomato Boom LUX
Раки у томатах пілаті, з болгарським перцем, кукурудзою та італійськими травами. Це вже не вибух — це витончена опера в червоному.

📜 Як це починалось:

Tomato Boom увірвався в меню, як грім. Але з часом клієнти стали шепотіти:
– А у вас є щось типу «Boom», але дорожче, складніше, по-італійськи?
– Boom? Так. Але тепер — LUX.

Замість просто соку — італійські томати пілаті, вирощені під Неаполем, вручну розчавлені ложкою з оливковим хрестиком.
Замість просто перцю — солодкий болгарський, обпалений на відкритому вогні. І кукурудза — сонячна, хрумка, як поцілунок в щоку від молодої італійки

🥂 Вживати краще:
 • З хрустким білим хлібом або чіабаттою
 • Ідеально заходить з білим вином з Венето або ігристим Просекко

Раки DORBLU — рецепт, який розділить твоє життя на “до” і “о Боже, що це було?”

Тут тобі:  
🌽 солодка кукурудза — для текстури та настрою,  
🧀 авторський вершково-сирний соус з блакитним сиром Dorblu — вариться окремо
🐄 Українські молочні продукти — для душевної рівноваги.  
💥 Спеції — щоб не нудьгувати.  
🍷 А якщо в бокалі буде Совіньйон Блан або Піно Гриджо — ти взагалі забудеш, як звали всі попередні закуски у твоєму житті.  

✨ Дівчата в захваті: «ммм, це щось особливе»  
😎 Чоловіки мовчки кайфують  і беруть другу порцію.  

🦞 DORBLU — для тих, хто готовий ризикнути і закохатися в соус з сирною ніжністю

Вишукана страва, в якій поєднуються насичений смак раків та ароматна конопляна олія з лимонним соком і часником.
Раки зварені у пряному бульйоні з травами та авторськими спеціями, потім обсмажені у ніжній суміші олій, що розкриває природну горіхову нотку та легкий розслабляючий ефект.
Це не лише гастрономічне задоволення, а й унікальний досвід смаку та аромату, де кожна деталь працює на те, щоб подарувати вам справжню насолоду.

🧈 Конопляна олія — джерело омега-кислот і вітамінів.  
🌿 Олія CBD — для легкого релаксу і гармонії, позбавлення стресу та має профілактичну дію проти панічних атак

🦞 Як я придумав рецепт раків «Козацькі під горілочку”

Все почалося з того, що в холодильнику залишилось усе — крім води.
Молоко — є. Сметана — завалялась. Вершки — ще з Нового року стояли. Кефір — ну хіба ж викидати?
А далі понеслась фантазія холостяка з бажанням зробити “якось так, але по-козацьки”.

👉 У хід пішло пиво, трохи білого вина, ще трішки горілки… і для характеру — коньяк.
Коли я це все вилив у каструлю, подумав: “Або буде шедевр, або мене знесуть сусіди.”

Додав спецій “на око”, трохи укропу з морозилки — і кинув туди раків.
І знаєш що? Це найкраще, що я коли-небудь готував у житті.

🥃 Кажуть, під цей бульйон можна випити ящик горілки і не сп’яніти (не раджу перевіряти, але якщо раптом, то краще з другом)

⚔️ “Раки Козацькі під горілочку” — це не про їжу. Це про характер.
Про рішучість. І про те, як з хаосу народжується легенда.

Замовляй. І бери з собою тих, хто не запиває соком😉

🍺🍅 Як зʼявилась ідея зробити рецепт раків  «Мюнхенські»

Це сталося після вечора з пивом і… залишками томатів, які не пішли в шейк.
Я глянув на все це діло і подумав: “А якщо зробити щось між Октоберфестом і домашнім борщем?”

У каструлю полетів німецький лагер, свіжовичавлений томатний сік, кукурудза, болгарський перець, чеснок, укроп — і, звісно, раки, які нічого не підозрювали.

Смак — це щось.
Ці раки пахнуть так, що навіть німці підспівували б «Ой у лузі червона калина…»

Пивне серце, томатна душа і клешні з українським акцентом.
Зайшло всім. Навіть тим, хто кричав, що “краще класику”

Цей рецепт не народився — він вибухнув.
Все почалось із клієнта, який сказав фразу, що досі відлунює в моїй голові:
— «Зробіть мені щось гостре».
— «Наскільки гостре?»
— «Щоб горіло з обох кінців.»
Ну що ж, виклик прийнято.
Перша спроба — слабенько.Друга — краще.Третя — клієнт посміхнувся.Шоста — розірвала рецептори так, що він надсилав відгук з пульсометром і рушником на голові.Я змішав вісім (!) видів перцю: чилі, халапеньйо, хабанеро, кайєнський, чорний, пташине око, чипотле і ще один, ім’я якого не згадаю — бо забув його на третій хвилині приготування, коли почало щипати очі через закриту каструлю.Варив соус — густий, ароматний, червоний, як пекло з Wi-Fi.На кухні стояв такий запах, що сльози текли без жодної цибулі.Навіть витяжка просила милосердя.Дійшло до моменту дегустації.Я взяв ложку… і поклав її назад.— «Ні, хай першим буде той, хто це замовив.»
⚠️ «Чилійський вогник» — це не просто страва.
Цеест на сміливість.Страва, яку їдять не заради насолоди, а заради перемоги над собою

🧄🦞 «Часниково-вершкові Раки» — незмінна класика, м’яка як ніжна рука після бурі

Коли не хочеш винаходити колесо, а просто мрієш про досконалий смак. Без пафосу, але з глибокою повагою до кожного інгредієнта.

Як я до цього дійшов:
Буває, що ти вигадуєш шалену страву з ромом, ананасом і вибухами. А буває — хочеш просто… погладити рака.

Не руками — а вершковим маслом і часником.
Не насилля — а ніжність. Не спеції, що рвуть на частини, а спокій, тепло, домашнє «все буде добре».

Я працював над цим рецептом тоді, коли світ хотілося поставити на паузу. І подумав: якщо раки — броня, то що її розтопить? Відповідь була очевидна: вершки і масло. Без героїзму і експериментів. Лише суміш фірмових спецій, часник і укроп з городу. Просто любов!

Цей рецепт — як привіт із тропіків, де спека не тільки в повітрі, а й у кожній ложці.
Все почалося з мандрівки по Азії й Індонезії. Там, на пляжах з пальмами і пластиковими стільцями, в кожному другому кафе я з усмішкою просив: “No spicy, please”
І кожного разу отримував відповідь:
“Yes, yes… no problem!”А потім — бам! — і ти сидиш, як дракон, що щойно вдихнув карі й чилі. Спочатку страждав. Потім адаптувався.
І раптом зрозумів: я хочу повернутися додому… і привезти цей смак із собою.
Але зробити його по-людськи, по-нашому — щоб було з характером, але не як вогнегасник у роті.🦞 У хід пішли соуси та спеції, привезені з мандрівки,трохи лаймового соку та цукру, цедра лимона, імбир, часник і ніжний перець чилі.Все це я томив на вогні до тих пір, поки аромат не переніс мене назад на острів — але вже з українським вайбом і зручним туалетом поруч.Раки в цьому соусі — ніжні, як схід сонця над океаном, з легким пекучим післясмаком, який нагадує: “Я не просто відпочивав. Я щось привіз з собою"

🍺🦞 Народження рецепту «Хмільні у пиві й домашньому квасі» відбулось не відразу.

Спершу були дві дороги — як у добрій байці.
Одна вела в квас: домашній, терпкуватий, з нотками літа і бабусиної бочки.
Друга — в пиво: міцне, світле, де раки маринувалися зі спеціями 10 годин, як туристи в Єгипті на сонці — повільно, але вперто.

Я готував їх окремо. Кожен варіант мав свій характер:
🟤 Квас давав ніжність і домашнє тепло,
🟡 Пиво — хмільну глибину і трохи нахабства.

А потім стало нудно. І я вирішив:
“А що буде, якщо їх змішати?”

У каструлю пішов квас, пиво, суміш духмяних трав, копчена паприка, кілька секретних інгредієнтів (настільки секретних, що я сам їх не пам’ятаю), і вся моя надія на диво.
Нюхав — пахло цікаво. Додав ще чогось — пахло ризиковано.
Раки в цій рідині виглядали з підозрою. Я сам не вірив, що це спрацює.

🫨 На смак — вибуховий баланс: квас додає кислинки, пиво — тієї самої “хмільної” глибини, спеції — характеру, а копчена паприка обіймає все це димком, як добрий друг

Традиційні раки в новому прочитанні — через призму Південно-Східної Азії. Ніжне м'ясо раків повільно томиться в бульйоні на кокосовому молоці з додаванням лемонграсу, листя кафр-лайму, чилі та галангалу.

Смак — складний, балансуючий між пряністю, кислинкою та кремовою глибиною. Ця страва — гастрономічна подорож, де раки стають частиною високої азійської симфонії.

Ідеально поєднується з Просекко або келихом охолодженого рислінгу.

🧈🍏 Як народився рецепт раків «Яблучні по-українськи»

Було літо, спека, в холодильнику — компот, залишки меду, трохи укропу й душа, яка просила чогось нового.
Води не хотілося, а на серці — настрій «по-сільськи, але щоб вразило. 
Я згадав дитинство, бабусю, її яблуневий сад і той ароматний узвар, яким вона лікувала все — навіть нудьгу.

Дістав каструлю, залив яблучний компот, кинув туди мед, чесночок, укропу з грядки і раків — бо чому б і ні?

Результат?
💥 Ніжні, як поцілунок на світанку. Аромат — як ранковий туман над селом.
Ці раки не закушуються — ними милуються.

👵 Бабуся б пишалася. А сусіди з Ліпінки просили ще😁

🦞 Раки «Джавелін» — точний удар по смаковим рецепторам

Раки зварені у домашньому томатному соці з турецькою аджикою, пастою карі, перцями та кукурудзяною підривною хвилею

Як я до цього дійшов:

Весна 2022 року. Київ. Тиша, якої ніколи не просив. Сирена. Я на кухні перебираю раків, замовлень немає, раки помирають… Їх необхідно варити і роздавати… Поряд телефон, новини, карта, де «прилетіло» і де «наші».

І раптом відео — наш Javelin влучає в танк. Прямо в башту. І тут в мені щось клацнуло: а чому б не зробити страву, яка теж б’є точно, яскраво і з перцем? Так народився «Джавелін» — не просто раки, а кулінарна зброя.

Джавелін — це не страва, це позиція. Це коли ти не просто готуєш — ти підтримуєш дух, створюєш настрій, і навіть через смак даєш по зубах тим, хто лізе не туди.
Тут у кожному ковтку — сила, жар, пам’ять про перші дні, і віра в те, що ми доживемо до перемоги🇺🇦… і приготуємо ще не один бенкет на її честь.

🦞 Шахтарські Раки — рецепт, який забиває без підкатів

Цей рецепт — це не я. Це випадок, імпровізація, ідея від ШІ, яка потрапила в потрібний момент до потрібної людини.
А чому Шахтарські? Бо коли Ярослав Ракицький забив той гол «раком» у ворота Феєноорда — я сидів перед телевізором, переглядав повтор — і зрозумів: Оце і є суть цього рецепту. Несподівано. Ефектно. Ідеально.

Цим посиланням надихаю всіх футболістів України забивати дивовижні мʼячі, дарувати нам шалені емоції, а я в свою чергу гарантую дарувати вам ще більше гастрономічної насолоди🦞

Вогняне серце Чорномор'я: раки по-аджарськи з аджикою — це буйство смаку, де південний темперамент зустрічається з кавказьким вогнем. 
Раки томляться в насиченому бульйоні з ароматною домашньою аджикою, вбираючи в себе кожну краплю гостроти, спецій і сонця Аджарії. 
Смак — яскравий, бадьорий, з легкою димкою часнику, коріандру та перцю. Страва для тих, хто любить по-справжньому гарячі відчуття — і в тарілці, і в компанії.

Коли я вперше спробував вуличну їжу в Мехіко, мене вразив не перець — а те, як його приборкують. Гострі, копчені, фруктові, солодкі — вони не палять, вони розкривають смак.

Повернувшись додому, я взяв раків, додав сметану, зібрав шість видів перцю і зробив цей соус — з мексиканським жаром і українською душею.

Зараз подаємо їх тушкованими, гарячими, ароматними.
Це не просто страва. Це історія в спеціях.

P.S. І не забудь вкінці вимокати залишки соусу кукурудзяною чіабатою або свіжим хлібом😋

🦞🔥 Як я відкрив новий континент — смажені раки по-тайськи
Знаєш, коли після довгої мандрівки повертаєшся додому, мозок ще кілька тижнів живе на хвилях, під пальмами, в ароматах карі, імбиру й лайму.
Я відкрив шафку, подивився на валізу спецій і баночок з азійських ринків і подумав:
“А чому б не посмажити раків?”
Так-так. Смажити.Не варити, не тушкувати, не маринувати — а от просто взяти й з легким розгоном підсмажити раків у вок-пательні.З додаванням кисло-солодкого і гострого соусу, рибного соєвого соусів, трохи цукру, лайму, базиліку й дрібки гострого перцю — бо як же без нього?👨‍🍳 Коли я перевертав раків у сковороді, в повітрі завис аромат, від якого здавалося, що десь поруч має бути океан… але був тільки балкон з видом на ЖК Ліпінка.
Але це не завадило відчути, що я зробив щось нове.Це був смак відкриття.

📜 Я не бачив смажених раків ні в Таїланді, ні на Балі і Шрі-Ланці , ані в Києві.
І тому маю повне право з гордістю заявити: Я — Христофор Колумб в галузі смажених раків.

Тушковані раки Том Ям — соус тече, аромат тримає

Ми взяли річкових раків і заховали їх у вок з том-ямом. Додали кокос, чилі, лайм, все по-пацанськи — без ніжностей. Тушкували, поки м'ясо не стало танути, а соус не почав блищати від задоволення.

Хочеш хліб — будь ласка, вмокай і залишай посуд чистим. Але готуйся: піт з тебе зійде, кайф — залишиться.

Смажені на грилі.
Розмір 30/40

Варені в рецепті Оргазмічний або смажені в соусі на вибір: вершково-часниковий, том ям, тайський
Розмір 90/120